Він дуже часто згадує про неї,
Красуня, то ж подібна орхідеї,
Рум’янцем вкриті, ледь - ледь пишні щічки,
А очі – зорі, немов серед річки.
В яких втопитися, ладен щоднини,
Та й не знаходив для розлук причини,
Але ж війна… свої правила має,
Хоч серцю боляче й душа страждає.
В борні окремо йшли стежками долі,
Вона чатує…з лісу, він у полі,
Уста шепочуть, за Вкраїну, волю,
Прийти рашистам, всякчас не дозволю.
Важка гвинтівка, патрони холодні,
Мороз пекучий та сльози солоні,
Тремтять від вітру, все ж придають сили,
Думок сплетіння, будемо щасливі.
А руки вмілі, ніжні, бо ж жіночі,
Шахед пускають,завдячують ночі,
Що врешті ворога, вдасться провчити,
Щоб дав спокійно українцям жити.
Війна це ж пекло, у вогняній зливі,
Клятуще плем’я, їм жахи важливі,
Життя над прірвою, куля досягла,
Її красуню, враз, здійнятися змогла.
Неначе пташка, крила в піднебессі,
Вже крик гучний, відлетіти на часі,
Напевно зграя ждала, тихий гомін,
Земля ж відчула жалісливий стогін.
В цей час раптово, він здаля побачив,
Журливий образ, то ж кохана плаче,
До нього тягне, кроваві долоні,
За мить зникає в хмарному полоні.
Два роки поспіль, згадує про неї,
Вербичка, цвинтар. Завжди орхідеї,
Приносить він, ронить гірку сльозину,
Таїну носить, покохав єдину.
Шкода і досі, не спиться ночами,
Цю нечисть гнійну, що гнобить віками,
Вбивати піде, не в змозі прощати.
Щоб мир і щастя мала кожна мати.
Й любов не зникла, віра в сьогодення,
Притупить біль, світлий день, як натхнення,
Розквітне диво - чічка орхідея,
Той цвіт покличе, знов його до неї.
02.03. 2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Ніна Незламна