Ми п'ємо сонце з синяви долонь,
мов проліски у світлість вбрано душі.
Морозні ранки будять тіло знов,
і верб думки, як пагони нескрушні...
Виходь, ставай обличчям до зорі!
Господня міць у кожнім сході ранку.
Ті сутінки - горнило добрих жнив...
В часи запекло-невтолимих злив
лиш сіячі відроджують світанки!
07.03.2025р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Іванюк Ірина