Де осінь лишила свої акварелі

Твої  реквізити,  ось  тут  на  папері,
Я  бачу  заходиш  тихенько  у  двері
І  усмішка  сяє  відчутно,  як  мова,
У  тиші  казковій  звучить  колискова.

Як  гарно,  коли  не  чіпають  тривоги,
Де  мирні,  спокійні  проходять  дороги
І  затишок  милий  у  кожній  оселі
Де  осінь  лишила  свої  акварелі.

Такі  неповторні,  що  серцю  так  любі,
Це  ті  протиріччя  невимовній  згубі,
Що  нас  зігрівають  напротязі  року
І  світ  захищають  від  зла  і  пороку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик