Лине слово «Україна»
По світоньку всюди,
Бо боронять до загину
Землю її люди.
Вона ж у них особлива –
Квітуча, багата,
Жиє тільки нещасливо –
«Вату» має в хаті.
А та «вата» – лихі люди –
Легко землю зрадять,
Їм і боляче не буде,
Що попрана правда.
Ні любить вони не здатні,
Ані боронити,
Почуття також їх – «ватні»,
Жиють, як ті гниди:
До снаги крові нап’ються,
Доки мають сили,
Над любов’ю посміються
Відданого сина.
Чи то ген чужий наживи
Керує вже ними,
Чи і душі теж фальшиві –
Росією снили.
Болять рани українські,
Та не всім у світі,
Кровію стікає військо,
А в нім – наші діти…
Коли ж, світе, ти прозрієш,
Збагнеш, ЩО є ПРАВДА,
Може ж, тоді зрозумієш,
Коли й тебе зрадять?!
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: Ганна Верес