Вона, мов зірка, сяяла в кіно,
Краса світила через екрани,
Розум був ясним, ніби полотно,
Душа бажала слави й пошани.
Вона творила не лише фурор,
Палкі ідеї ніби метеор,
Змінювали світ, давали мрію,
Хвиля почуттів несла надію.
Вона знайшла код посеред частот,
Що мав змінити той світ щосили,
Але в той момент не оцінили
Цей доленосний майбутнього код.
Тепер навколо – відгомін ідей,
Що проростали у серцях людей,
Вона лишалась зіркою для всіх,
Чудна актриса у хвилях своїх.
Ім’я пізнало слави й пошани,
Світло лягало на те полотно,
Пульс у сигналах йшов на екрани,
Тепер хвилі скрізь, не тільки в кіно.
Мирослав Манюк
07.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: Мирослав Манюк