Вже березень іде по землі
Сонце світить , та не гріє.
Пробився паросток на ріллі
Холодний вітерець віє.
Вдарить грім, впаде крапля дощу
Змиє важкі сніги зими.
Розтане крига в річок , ставку...
Усміхнеться сонце весни.
А цей світ втомився від зими
Від сірих днів у тумані.
Коли зійде сонечко весни
Зацвіте сад, квіти ранні.
Мати земля стогне від болю
Від царьків, вбивць і паліїв .
І хто нехтує божу волю
Топче хліб - золотий посів.
Я поміж небом і землею
Кружляю, як птах в небесах.
Вдихаю пахощі єлею ,
Щоб знайти втіху у квітках.
Поміж хмар - голубіє небо
Зацвів пролісок у снігах .
Зійде сонце до тебе, вербо !-
Розквітне ліс на берегах.
Зацвіте цвітом черемшина
Розвесніє гай, діброва.
Одягне коралі калина,
Засолодить пташки мова.
Я босоніж піду у трави,
В поле, де цвіте синій льон.
Намалюю казкові барви
В розмаю ромашок мільйон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: Чайківчанка