А сонечко світило у віконце,
Голубило й незвично поспішало,
І нібито нашіптувало вкотре,
Прокинься, зачекався вже світанок.
Долонями закрила оченята,
Солодкий сон затримавши недовго,
Та пташка нескінченно щебетала,
Кружляла недалеко безтурботно.
Лиш нічка заспівала серенаду,
Тож днина малювала свій орнамент,
Запахла як же кава у горнятку,
Щаслива є, та жінка... що кохана.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: liza Bird