Як швидко наші діти виростають
У вихорі щоденного життя.
Ще вчора світ казок їх обіймає,
Сьогодні—вже дорослі почуття...
Як швидко змінюються їх мрії,
Вчора—небо, завтра—горизонт.
А між цим — надії, буревії,
І пошук своїх власних нот.
Як легко світ ламає їхні крила,
Та як же швидко вчаться підіймать.
І навіть якщо доля підняла вітрила
В дорозі треба вміти все прощать...
Як глибоко в очах відлуння літа,
Де теплий дотик маминих долонь.
Ми поруч, щоб не вчити, а любити,
Щоб стати світлом, а не тільки тлом.
Як швидко їхні кроки стають інші,
Вже самостійні, впевнені, сміливі.
Вони з кожним днем стають сильніші,
Та в серці все ж лишаються вразливі.
Нехай у них дорога буде світла,
Хай відчувають в серці у своїм,
Що десь далеко, між роками й вітром,
Для них завжди б'ється "Мама, тато, дім..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2025
автор: AlexVIP