Портрети…
Одна стою…
Бесідую німо з Богом…
Про тих, хто упав в бою,
Закривши наш край собою.
Їх погляд
Ясний, палкий,
Із тінями териконів,
Де вражої слід руки,
Де попраний світ законів.
Якщо ти
Ще не зачах,
І є України сином,
Читай в тих ясних очах,
Як став він… у двадцять сивим.
А там –
Незбагненний біль
За доленьку України,
Хай помстою у тобі
Озвуться земля й руїни.
Спинися ж,
Не поспішай,
Надпий з тих очей любові,
Щоб ти уже іншим став,
Знайшов ту свою дорогу,
Де Правда кричить з хреста
І кличе до ПЕРЕМОГИ!
26.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2025
автор: Ганна Верес