Прости, прощай! минуле відпусти!
Тримайся неба священних молитов.
Не думай про погане знову ти!...
Спасен, той , кого в душі живе любов.
А весна, це воскресіння життя!...
Тримає нас віра - промінь надії.
Твори у любові життя - буття,
Хай розквітають, як сад твої мрії!...
А березень перший місяць весни
В сірих хмарах пташка тепла не чує.
Себе за негоду дощ не вини,
Не твоя вина, що зима лютує.
Життя - гіркий полин, солодкий мід,
Є час для діалогу, час мовчати.
Живи , так ,щоб лишити добрий слід,-
Як сад вишневий плід світу віддати.
Ніколи не підноси свій голос,
На меншого брата, вдову, сироту.
Рости, як в полі золотий колос,
Як пташка набирай увись висоту.
У снігах розквітають нарциси
Вони перший провісник дзвін весни.
В них ,як у людей красиві риси...
Але живуть у зимових снах вони.
Є люди, як ворони кар та кар,
Думають ,що наймудріші на світі.
Стають у перший ряд, хвалять свій дар,
Клюють з чужого саду плоди на вітті.
Ти не хвались, не каркай, а співай!...
Будуй свій рай життя, як мала пташка !.
Як сильний вітер, сад ти не ламай...
Іди до світла, коли тобі важко.
Прости, Прощай! Хай в тобі живе Бог!...
Не накликай чорні хмари у свій рай.
Живи за себе, на землі за двох...
Іди щасливий по світу і співай !.
--------------------------------------
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2025
автор: Чайківчанка