Не послизни́сь, як йдеш до аптеки,
В душі давне́нько маєш секрети,
Купив би кра́ще вже чебуреки,
Бо задовба́ли, щодня дієти.
Не послизни́сь, то ж під ногами лід,
Тремтиш від хо́лоду, не лишив слід,
Зима капри́зна, мов твоя душа,
Розчарува́вся, бо прийшов дарма.
Пігулки, ма́зі - дорогі надто,
Лічиш грошву́ і не однократно,
Ті копійки́, що заробив за вік,
Зі смутком стру́сиш все ж сльози з повік.
Раптом впаде́ш, гарних новин не жди,
Тобі ніхто й ніщо не підстелив,
Та й не той віќ зробити шпагат,
Зваживсь піти́, пошкодуєш сто крат.
Лікар, ліка́рня, порад цілий віз,
Себе карта́єш - І чого поліз?
Сиди вже вдома, почекай нагоди,
Чатуй з вікна, сюрприз від погоди.
Бажання жи́ти – це провокатор,
Включай же га́льма, не екскаватор,
Побережи́, врешті серце, нерви,
Ти ж все життя́́, мчався через терни.
Але ж приє́мно, що таки дожив,
І цього ро́ку до зернових жнив,
Посмакува́в, святий кусень хліба,
Подякуй Бо́гу, що земля плідна.
Зустрінеш ра́нок… хочеться жити,
Знов у Творця́ посмієш просити,
Сили й терпі́ння до щасливих днів,
Не загуби́тись у зимній порі.
Йди сміливі́ше, лиш не послизнись,
Твоє життя́, це ж довічний сюрприз,
Душевний во́гник, ще палахкотить,
Побережи́сь! Цінуй прекрасну мить.
24.01.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Ніна Незламна