Немає вже тої мене,
Й небуде ніколи. Ти не шукай.
Змирись і прийми що вже є.
Ти винен у всьому.
Немає вже тої мене,
Наївної, і простої.
Що завжди прощала, винила себе,
Небуде більше ніколи!
Немає вже тої мене,
Що мовчки з закритим ротом.
Терпіти не буду, ні їх ні тебе!
Достатньо вже цього бруду.
Не вдячна, не добра, характер як є,
Не буду я більше ламати.
Немає! НЕ буде вже тої мене,
Що хоче усім догоджати.
Не віриться, чесно, що всі ці роки,
Я жила в собі не з собою.
А ніби дві різни людини в мені
Боролися за свою долю.
І от як то кажуть момент вже настав!
Війну ніби виграно, й зразу програно.
Та пише історію, не той хто упав.
А пишуть хто виборов правду!
Десь у січні 25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Олівія Тиркус