і пішли мої думи як народи гОристі…

*      *      *

                     Премудрості  Ісусу  Христу,  Богу-Слову,
                     і  Діві-Матері  Марії
                     присвячується  в  любові




і  пішли  мої  думи
як  народи  гОристі
і  як  дихання  гористі
їх  горби  —  над  нагір’ями  гористими
в  них  все  більше  любові  —
                         й  все  менше  користі
й  в  щастя  більше  любові
і  в  любові  —  більш  щастя,  а  —
                                       все  менше  користі

гори  в  тиші  всі  сильні  —  гори
                                                 тихо  вражаються
всі  любов  мою  б’ють  —  вона  не  ображається…
чи  любов  роздягнулась?
чи  ще  —  преображається?
Може  й  Бог  випробовує  —
                                                       але  вона
                                                           не  ображається…

і  хай  б’ють  —
вона  ж  вже  не  ображається!
В  любові  більш  (—  все)  щастя  —
                                                                             все  менше  користі
що  ж!  пішли  мої  думи  
                                                             невидимі
пішли  думи  і  дихання  —  гористі
Боже!  добре  що  Ти  і  не  в  гордості
                                                         і  не  в  горесті
щастя  любить  Твоє  —  квіти  творчості
щастя  Чуєш  —  отже,  в  творчості  пористий…
аромати  занюхуєш  —  й  щастя  лад  перебористий
і  я  думаю  так
без  всякої  користі
щастям  як  повний  —  всі
слова  нетутешні,  безумовні
і  люблячі  —  й  незастосовні…

от!  такий  як  чан  з  щастям  —
і  я  переповнений
і  відображаються
             води  повені


Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович