Так підняли вік пенсійний, що дожити важко.
Прийшла вчора в соцзабез… - Рано, моя пташко!
-Та я тільки лиш про стаж хтілаʼм запитати…
-Розходьтеся по домах, хлопці і дівчата!
А як на касі,в склепі, довго дрібʼязок рахую,
Молоді щось зло питають про ту маракую…
Я уже недочуваю… Та в тім нема драми.
- Запитай про маракую у своєї мами!
Переглянула невістки друзів з інтернету…
Гінеколог, стоматолог… Скажу по секрету,
Мій старий вже організм. Має досить досвіду!
Я у друзях уже маю « Ритуальні послуги»!
Пояснила: ще зарано! То якої мами?
А вони:- Для вас ми маєм бонусні програми!
Як кладуся до спання, мов переоблік в склепу:
Кладу очі на полицю, у кухоль - щелепу…
Закинути, часом, ноги на ліжко вже важко!
Вже б на пенсію… Та сниться: -Іще рано, пташко!
Валентина Дацко / Урода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2025
автор: Гонорова пані