Вчені визначили границю для кожної вікової категорії.
Я, в даному випадку, людина похилого віку.
А й справді, як і що відчувають люди мого віку,
як вони пристосовуються до нинішнього життя,
чи вони непомітно переходять цей рубіж.
Обережно спробувала вникнути в суть.
Тут особисте перемішалося з загальним відчуттям.
Проблем завдаю чоловіку,
лиш зиркну грайливо з-під вій.
Я – жінка похилого віку.
Куди ж похилився вік мій?
Хай тіло уже не дівоче,
поріг перейшла за пів ста.
Пташиною серце тріпоче,
як милий цілує вуста.
Я віку свого не боюся,
жіночності досить в мені.
І те, що давно вже бабуся,
то дії правічні, земні.
Брехню відділяю від правди,
помалу п'ю долі нектар.
І певна, в душі я як завжди –
незмінний романтик-бунтар.
Є в кожної жінки харизма,
є власна незвична струна.
Й веде по життю нас до тризни
невидимо вічна весна.
01.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2025
автор: на манжетах вишиванки