Густий туман охопив незвичайні різнобарвні світила, які хаотично блукали по темній безодні. Згори долинали глухі, наче з океанічних глибин, монотонні звуки. Трохи нижче виднілися цілі поля колючих чагарників, які ніби прагнули обплутати і задушити тих, хто наблизиться до них. Нескінченні туманні ліси, трясовини, порослі яскраво-зеленими травами та мохом і смоляні ями, які можуть простягатись на багато кілометрів у далечінь. Вирви енергії тут сплітаються в міражі, створюючи атмосферу невідомості.
Це місце, де реальність зливається з фантазією, а час не має нічого спільного із звичним плином. Мешканці тут ворожі, землі сповнені різних загроз, але найстрашніше - темрява, що огортає цей простір і наче натякає – гостям тут не раді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: Alex Kotsar