Та, яка послала Саурона,
бо той сказав їй якось "Прощавай".
І що у тому слові зачепило?
Без Сауронів жити - це ж, доречі, Рай.
Навколо стільки тисяч Сауронів
І ще з Аїдів греблю хоч гати.
Та в тому було щось від Бога
І пару кілограмчиків дурні.
Були у нього дуже добрі очі,
А серце, як турбіна літака.
Як зареве, бувало, серед ночі
Не знаєш куди бігти голяка.
Насправді ж Сауронів не буває,
Не посилала дівчина, бідаку в засвіти.
Коли Людина вуха й очі має,
Тоді й вирішує де правда, а де ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: MAD_muazel