В тобі – життя.
Ти – Жінка, Доля, Мати.
А сили скільки! Ти тримаєш світ.
Його любов’ю вмієш обійняти
Й нести під тягарем тривожних літ.
І погляд твій, і трепетне мовчання
Із ніг зіб’є щонайсильніший дух.
Бо велич – не корони й процвітання.
Це душ єднання, Богом даний рух.
З народження, немов пора весняна.
В тобі – життя, господній ідеал.
Ти – рік. Ти – вік.
Ти – Всесвіту осанна,
Гармонія, начало всіх начал.
Розкрилишся в коханні, розів’єшся
Живильним соком в мужності синів.
І папороті квіткою озвешся
Доньці. Ти станеш втіхою батьків.
Знов, літо проводжаючи спекотне,
Громам, що не один створили гріх,
Прощаєш: віриш в прощення зворотнє.
В молитві тихій згадуєш усіх.
Осінні дні даруєш ти онукам:
Тепло, турботу, з печі пироги…
Ти дякуєш печалям і розлукам,
Бо це – життя: є друзі й вороги.
А взимку вечір – спогадів віночки.
У них – яскраво-свіжі кольори.
Ідуть думки з минулим у таночки,
В литаври часу б’ють віки-майстри.
І вже ти – вік, історія, епохи
З портретами у рамках на стіні.
Діди, батьки, свати, сусіди…
Трохи
Й сама підеш у Вирій до рідні.
А світ-колиску, що співає юно,
Гойдатимеш із неба на руках.
Весні постелиш знов зелене руно,
І літо стрінеш в полі і в садах.
Потішишся у осені в коморі.
Дощами змиєш тугу із душі.
Ти – Жінка, океани, вітер, зорі,
Птахи, колосся, трави-спориші.
Зі збірки МИ_ТІ (2022 р.)
Читання вірша авторкою - за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=fNv3uA_yPiI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: Наталія Погребняк