Відшукай того, хто вище іде,
Хто знає більше, ніж ти знаєш сам,
Хоч біль зростання в серці тебе жде,
Та достойний він знаходитись там.
Нелегкий той шлях, де вчитель жорсткий,
Що тягне твій дух у простір новий.
Та в кожнім слові – є істини жар,
Його поради – як довічний дар.
Будеш падати, будеш вставати,
Не раз захочеш все це лишити,
Та крок за кроком ти будеш вчити
І станеш тим, кого не впізнати.
А потім збагнеш, що це не тягар,
Що виріс більше, ніж твій господар.
Над тим, хто нижче, будеш головний,
Щоб передати те, що знав старий.
Так коло вічне знаходиться там,
Де є зростання, де істина жде.
Хто вчиться життям, той виросте сам,
Якщо він знайде, хто вище іде.
Мирослав Манюк
26.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2025
автор: Мирослав Манюк