[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dkJliR6CUoQ[/youtube]
Метелик перед носом,
Мене немов не помічає.
На мить подивиться все ж скоса,
На квітку сяде, спочиває.
Красивий, ніжний, кольоровий,
За ним кидаю я свій погляд.
Та що казать - він винятковий,
Я все ж чекаю - сяде поруч.
А він усе це розуміє,
Ціну йому я підняла.
Від цих думок повільно мліє...
Я раптом погляд відвела.
Безмежне квітів розмаїття,
Вбирають очі цю красу.
Ось крилець чую трепотіння,
Бачу - набрався він страху.
Притих і сів мені на плечі,
Крильми торкнувсь мого лиця.
Кудись втекли думки про втечу,
І вже грайливий, як дитя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2025
автор: Cнежана