Гине цвіт нації у пеклі війни
Найкращі дочки,і сини України.
Захищають нас від хижої орди
У цім бою стоять на смерть, до загину.
Злітають соколики у небеса
Згасло навіки для них сонечко весни.
Обпалені крилонька їхня краса...
Від рук загарбника у полумї війни.
Захмарене небо плаче дощами
На калині птах співає сумні пісні.
Син, як білий лебідь під небесами
Приходить до рідненької мами, лиш у сні.
Пролилось море невинної крові
У вогні від гармат горить - Україна.
Мати родила дітей для любові
Віддала на захист землі свого сина.
Плаче від болю обпалена земля
Та , яка родить хліб, дає пити воду.
В журбі старий дуб, явір клен ,тополя...
Вирване із корінь дерево - народу.
Поранене серце, душа матерів
Глибока вічна незагоєна рана.
Ростуть хрести наче дуби для синів
Тут лютий серед літа в сніжнім тумані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2025
автор: Чайківчанка