А цей світ на краю безодні стоїть
Царі у ньому бісяться від жиру.
Мов пришельці з Марсу - космічних орбіт
І крізь лупу дивляться на людину.
Лукаві безумці рвуться до влади
Усі хочуть бути богами землі.
Пишуть свої закони казнократи, -
Щоб лизали руки великі ,малі.
За спиною рішають чорні справи,
Який собі шматок землі урвати.
Моря , чужі надра хоче лукавий
Жити добре ,і як орел літати.
Диктатору - тирану дають руку
І хочуть вести перемовини з ним.
Він сміється зі всіх, завдає муки...
Війною спалює рай - життя у дим.
Хто царя не слухає проти нього
Отрує ,кине за грати у тюрму.
Вбиває своїх підло,і жорстоко...
Стріляє в спину... запхає у труну.
А злий цар усьому людству несе крах...
Хоче загнати всіх у рабство , ярмо.
Де ступить ногою ,там страхіття ,жах...
Ллється кров... і у вогні ставить клеймо.
Лживі руді діди стали царями
І вирішують усіх людей долі.
Злигались хами, вбивці з паліями
Руйнують життя тим, хто прагне волі.
Ще вчора цар був на білому коні
Стояв в першім ряду між королями.
Нині став ізгоєм ,як у пеклі дні...
Загнаний в кут, як злий пес поміж псами.
Відцурався світ від вбивці - брехуна
Загарбника чужих земель і ката.
Наробила лиха жорстока війна
За всі злодіяння прийде розплата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: Чайківчанка