Іди, шукай, та не надійся надто,
Таких жінок, так просто не знайти,
Від Роксолани…Ольги, і звичайно,
До нинішніх великих і святих!
Ця, українська врода незбагненна,
Ця грація дівоча у ході,
Між всіх панянок, наша всюди перша,
Не смій казати, проти щось мені.
Суворі леді, ніжні сеньйорити,
Мадам і фрау, дони і тайтай,
Ви всі прекрасні, наче в саду квіти,
Та наші пані, най чарівні, най!
Вони тримають зброю і букети,
Дітей і хліб, чи келих та перо,
Вони лиш вміють поглядом вас стерти,
Чи просто так, творити всім добро.
Лиш тільки наші, щирі українки,
Щебечуть так, що тішиться душа,
Нестримні в ліжку, пристрасні…Ось тільки,
Чомусь панам, смачніша все ж чужа.
Жартую, звісно, не віддасть ніколи,
Свою кохану, хлоп наш, чужакам,
Тому й найкращі в українців дами,
Бо кожен з нас, говорить саме так!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: Ярослав Ланьо