[i]« Ніхто за нас не виконає те,
що мусить на своєму полі кожен...»[/i]
Заклик
Ми козаки, але чомусь забули,
що означає слово – козаки.
Не треба заглядати у минуле,
бо іноді буваємо й такі:
коли п’ємо,
тримаємось за небо,
а як їмо – кидаємо за себе,
базаримо, не знаючи про що,
заради задоволення потреби
негайно возвеличити ніщо,
в якого є свої путі у зграї
із менеджерів,
що не ловлять ґав
і вихваляють
свого довгограя,
що не утік
та ще й – [i]не підписав!!! [/i]
Хоча на дію цю не має прав,
але героєм нації ширяє,
з ізгоями не п’є
на брудершафт,
і заглядає, нібито, далеко
корупції і безладу ґарант,
тримаючи синицю і лелеку
не у своїх, а у чужих руках...
два коміки, відомі по ділах,
позаочі усе ж побили глеки.
І третій є – то їхній тамада!
І хочеться позатикати вуха,
щоб не було ні слуху, ані духу
усього, чим хизується орда
сьогоднішня, а це –
і міль бліда,
і шизики,
і гадина патлата,
відома трійця,
тільки не свята
а вельми хижа в образі крота
підпільного,
іуди й окупанта,
що означає – нерозлий-вода...
.......................................................
пишаються отці електорату,
якому й досі – горе не біда,
що голови у гідри не відтяті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: I.Teрен