Мотком гадюк заворушились
заздрощі холодні
і розповзлися в різні боки;
допоки темрява існує-
в людській душі вона
кипить- вирує.
Закони попирай, лиш гроші май,
збудуєш рай для себе,
про інших і не думай, і не дбай.
Вони ніхто і їх багато,
а ти один такий завзятий,
що хочеш керувати.
Ламати легко, швидко,
та довго будувати.
Внизу маленькі люди,
а ти один великий- всюди.
Жадоба влади
мільйони погубила й губить,
зате так гучно на світ увесь
про себе схвально "трубить".
"Вершителі" чужої долі...
Земля вже стала алтарем
від крові.
І тисне зло:
"ще трохи піднажать
і будуть всі у моїх ніг лежать".
Зло світу об'єдналося;
Добро, вколихане, ще спить.
У яку мить пробудиться воно?
Будить його вже почали давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: NikitTa