***

из  папки  "серебряный  век,  золотой  век"

Навчилася  розумно,  просто  жити,
молитися,  дивитися  на  небо,
подовгу  перед  вечором  бродити,
наповнюючи  груди  щасним  щемом.

Коли  шуршить  толока  споришами
і  никне  долу  гроно  горобини,
втішаюся  веселими  віршами,
співаю,  мов  лунає  спів  пташини.

Я  повертаюся.  Мені  долоні
пухнастий  лиже  кіт,  що  господині.
І  загоряється  вогонь  варовні
озерної  старої  лісопильні.

Могильна  тиша  тайної  вечері,
лише  лелека  в  темряві  віщує.
Нарешті  ти  постукаєш  у  двері,
мені  здається,  навіть  не  почую.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2025
автор: Под Сукно