[i]Присвячується одній знайомій (Л. Г.)[/i]
Навіщо ти сказав: “Прощай!”,
Чому, скажи, такий байдужий?
Приходиш, мов чужий, на чай,
І знову забуттю ти служиш.
Глянь, як воркують голуби.
Хіба не ми – після весілля?
Скажи, чому ж ти розлюбив?
Чи впився відворотним зіллям?
Хіба тепер я вже не та?
Ну що змінилося у вроді?
Чи вже зносилися літа?
Чи з розумом уже не в згоді?
Не залишай. Ще почекай.
Людей на світі небагато,
Щоб так, як я тебе, кохати
Уміли. Ні. Не залишай.
Молитися на тебе? Ні!
І хоч люблю, ти не ікона.
В любовнім не згорю вогні,
Хоч і не йду з його полону.
12.06.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2025
автор: Людмила Коломоєць