порожня нескінченність
тобі вітання й брют
з кіоску воскового
де привиди живуть
там велетні у часі
гладкі від добрих справ
ховають правду в рясі
і провокують гав
у запалі й натхненні
у вирі відчуття
важкі [b]Плантагенети*[/b]
породжують буття
запалюють на ранок
ховають зміст під плющ
поміж рясних веснянок
від звичних райських кущ
щоб аж до сходу смутку
як знов об’являть піст
взірцем того здобутку
був змій що їсть свій хвіст
на кам’яних дзвіницях
під золотим хрестом
де кожен у дрібницях
вже знає свій геном
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=zljrlArPu2E
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: bloodredthorn