Корінного народу історію, мову, культуру
Захищає усяка країна, це правильно є .
І не треба по світі расіюшкє сіяти бздуру,
Що ми – люд український – нацисти. Шануєм своє!
Мова – корінь народу, без неї – суха він стеблина.
І культура важлива. Без неї народ – не народ.
Розвивати їх, дбати про них, мов про власну дитину,
Треба пильно і ревно, в них нації міститься код.
Треба вчитись пишатись своїм і своє – боронити
На землі праотців, що у іншому вимірі вже.
Долю краю із честі, зі слави та єдності шити
І любити своє! Це не значить топтати чуже.
Нам чужого не треба. Своє б зберегти, як належить.
Не такі ми, як східний сусід, що межу перейшов –
В Україну ввірвався і кров’ю стежки в ній мережить,
Убиває народ, бо нацизм він у ньому знайшов!
Хоче світ підім’яти під себе і стати великим.
Та великий лиш той, хто добро сіє щедро у яв,
А не той хто чужою бідою залив свою пику,
Оточив себе мурами зла і корону нап’яв.
Але правда – за нами, ми терпимо кривду і муки
Світ повинен відчути – чужої немає біди.
Стати з нами в ряди проти злої орди – не з принуки,
А з чуття доброти, обірвати сваволі сліди.
Мир потрібен нам, наче повітря, як твердь під ногами.
Але мир не такий – пів ноги забери, пів руки,
Тільки тулуб лиши з головою, де злами і шрами.
Справедливий потрібен нам мир – й не на час, навіки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)