Любіть рідну мову, як матір, любіть,
Вона — наша віра, надія та світло.
Вона в колисковій, що ніжно бринить,
У слові, що душу зігріє привітно.
Вона пророста у весняній росі,
І грає у небі, у річці, у полі.
В ній ка́зки бабусі, легенди, пісні,
І слово святе, що карбується в долі.
Не дайте згасити її промінці,
Не дайте розвіяти, стерти, забути.
Вона — наче зорі в небеснім вінці,
Що кличуть в дорогу, з путі не звернути.
Любіть рідну мову, шануйте її,
Нехай у душі вільно піснею лине.
У слові живому — коріння землі,
І в серці народу пульсує єдино!
21.02.25р.
Світлина з мережі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Svetoviya