1
на що буде схожа
комашинка співчуття
в бурштині подиху
виколупаного з майже
наскрізь продиханого скла
в місці де погляд міг
утворювати негострий кут
з лінією обрію —
злегка заваленою на лівий бік
через сколіоз гори —
і де можна було приклеїтися до
порожнечі — кажуть липкої
як кров медозбірних бджіл —
тільки невидимої —
ставши її бурштином
а точніше: її комахою
2
на що було схожим
здивування піщинок
випущених з клепсидри
назад на пляж — і як їм тепер
за звичкою міряти час —
може припливами, слідами п’ят,
протіканням крізь випадкові
пальці — а білі мартини вгорі
рухались хаотично ніби
іскри після добрячого стусана
в якесь недоспане око
з кораловою сіткою капілярів,
з різзю озвученою кигиканням,
і час до часу із відчуттям
піску
3
на що тепер схожий
заломлений промінь
над невиплеснутим
склом плеса чи плесом скла —
може на серцевий корінь —
неправильно врослий,
неправильно видертий,
не лікарський, не бур’ян,
не для трюфельних свиней
і не для звичайних —
роздвоєний —
наче подвійний наголос
що навіть по законах
пунктуаційного часу
все ж лишає можливості
для маневру
4
на що тепер схоже
звучання світла —
коли велосипедні колеса
прокручують на собі
касетною плівкою
дорогу разом із ним
як і разом із вітром —
до комариної турбулентності,
до пересування мурашиних дюн —
в лівому та правому дзеркалах вод
де ніхто не обганяє й не відстає,
і де чийсь паралельний погляд
ніби друга смужка
на швидкому тесті на світло —
є
02-03.11.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Тарас Яресько