ОСІНЬ. СУМНИЙ СОНЕТ
Вже осінь не порадує теплом...
Свинцеві хмари, дощ іде холодний,
Калюжі почали вбиратись склом,
І чорно-сіре стало вже природним.
Пожухле листя килимом лежить,
Там де-не-де ще жовте проглядає -
Так іноді в журбі яскрава мить
Щасливою надією осяє...
Не чути співів радісних птахів,
Лише ворона десь зненацька каркне,
Віщуючи наближення снігів*,
Холодний сон зими в забутих парках.
Наш світ похмурим став, як пізня осінь,
А серце світла сонячного просить...
14.11.2023
© Тетяна Даніленко
ОСЕНЬ. ПЕЧАЛЬНИЙ СОНЕТ
Нас осень не порадует теплом...
Из туч свинцовых дождь идёт холодный,
И лужи покрываются стеклом,
И утопает в серости природа...
Пожухлая листва лежит ковром,
В ней золото проглядывает редко -
Так искрой вспыхнет на пути земном
Надежда призрачная, верою согрета.
У птиц осенних песен нет для нас,
Лишь ворон неприятно где-то каркнет,
Снегов спешащих предвещая час,
Зимы холодной власть в забытых парках.
Тяжелых дней тоску прикрыла осень,
А сердце света солнечного просит...
14.11.2023
© Тетяна Даніленко
* зв'язок ворон зі снігом і зимою - в моєму дитинстві вважалося, що коли ворони великими зграями прилітали восени до міст,
то це означало, що скоро піде сніг
Ілюстрація - картина Вінсента ван Гога " Осінній пейзаж з чотирма деревами. 1885
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Тетяна Даніленко