Все вкрив ядовитий туман
Птахи вже давно не співають,
Помер під сміттям океан,
А смерчі по полю гуляють.
Ікони застиглих століть -
Фортеці з каміння дрімають...
Всохла ріка, наче ще хлюпотить
І ліси, наче досі буяють...
Світ ілюзій, далеких казок...
Шизофренія, підступи, зради...
Той далекий забутий урок...
Плач на небі стрімких зорепадів...
Не дихали, не жили, не кохали...
Осліплені владою й страхом,
Пожерли усе на чому сиділи,
Безумство розсипалось крахом...
Співали поети про кращі часи,
Священники Бога чекали,
Невірчі просто сміялись з усіх,
Та всі з них Землю зжирали...
Одна лише мить і зародиться нове,
Щось чисте, прекрасне і світле
І розквітатиме радістю знову
У новім Раю, де колись ми зміліли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2025
автор: DarkLordV