Мав козак шаблі́, ще й пістолі мав,
Срібну булаву у руках тримав.
Коник вороний під ним гарцював,
Прапор у руці вітер розвивав.
Золотих монет підійшли часи.
Може ти, козак, шаблі́ продаси?
Нащо булава, коли друзі є?
Візьми за коня ти слово моє.
Воля на гербі, древко у руках,
На шиї ярмо прикриває стяг.
Кажуть, ми пани, а в дірках штани,
Ще й сусіди в нас, гірше сатани.
Зараз би шаблі, що колись продав,
Слово за коня назад поміняв.
Бо уже схилив голову свою,
Втратив багатьох в нерівнім бою.
Де ж ви ковалі, що зброю кують?
В горно покладіть залізо і лють,
Зробіть козакам ви нові шаблі.
Волю відстояти на рідній землі.
20.02.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2025
автор: Степан Олександр