*****
Коли я впав, йдучи кудись,
Я марно лежма не лежу.
«Устань на ноги, підведись!»,
Собі самому я кажу.
Нехай коліна я побив,
Нехай із них стікає кров,
Мов хтось автомобілем збив
Мене, та я встаю, йду знов,
Зборовши біль, який мене
Пронизував всього, проймав.
Я добре знав, що він мине,
Хай скільки б часу не тривав.
Мене не спинить до мети
Він йти, хіба що лиш на мить.
Коли я прагну досягти
Її, тоді мене спинить
Ніщо не здатне назавжди,
А також повернуть назад.
Кажу собі я: «Ні, не жди
Того, що, наче шоколад,
Солодким буде все життя
Твоє. Таке у снах лишень
Відбутись може. До пуття
Робити треба кожен день,
Аби воно було таким
Хоч іноді, щоб все вдалось,
Хай навіть шляхом нелегким
Тобі в житті йти довелось,
На ньому безліч перешкод
Стрічаючи, та обійти
Усе ж не утрачай нагод,
Як можеш це зробити ти.
Як ні, то сміло їх долай,
Доклавши всіх зусиль своїх,
І завжди добре пам’ятай,
Що доля у руках твоїх».
Євген Ковальчук, 22. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: Євген Ковальчук