Наче річка, плине час
В невідоме майбуття,
На якеє кожен з нас
Протягом свого життя
Жде, будуючи, мов дім,
Кожен день і всяку мить,
Що мина, дім, у якім
Буде незабаром жить.
Мовби швидкокрилий птах
В небесах, літає час
Через долю, що в руках
Є у кожного із нас.
Творимо ж її всі ми
Через час, який мина,
Бо звемося ми людьми.
Кожен з нас прекрасно зна,
Що не зможе ні на мить,
Хай би як не хтів того
Він, невпинний час спинить
Упродовж життя свого
Чи минуле повернуть,
Що уже навік пройшло,
Чи в майбутнє зазирунуть
Ще до того, як прийшло,
Ну, принаймні в світі цім,
В час, в який ми живемо.
Хоч, можливо, все ж на нім,
Як всі ми вже помремо,
З'явиться хтось в майбутті,
Хто зуміє керувать
Часом у своїм житті, –
Зупиняти, повертать,
У майбутнєє прийти
Перш, аніж воно прийде,
Доки час спроможний йти,
Доки він щомиті йде.
Євген Ковальчук, 20. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: Євген Ковальчук