Племіннику і похреснику Богдану, воїну-захиснику з 2014 року, присвячую
Попри звук сирен і смог війни,
Попри те, що ворогу не спиться,
— На дозвіллі розкажи мені,
Як несеться часу колісниця.
— У своє дитинство зазирни.
— Пригадай, як нива колоситься!
— Про лихе не згадуй, хай вітри
Рознесуть його, як і годиться.
— Де твоєї юності літа?
Їх не так багато роздається.
Загубилась стежка золота
І кохання першого джерельця.
Вже відколи точиться війна.
Кров'ю ще ніяк не захлинеться.
Молодість розтерзана твоя
Вдрузки розбивається на скельця.
Від гармат здригається земля.
Навкруги обвуглені дере́вця.
— Чи ти знав колись? Чи знала я,
Що іти крізь терни доведеться?
Ні, не знали і не знав ніхто.
Хай ворожим крукам відгукнеться!
Взявши зброю ти до рук давно,
Трунок п'єш із келиха до денця.
Нескінченне плетиво смертей.
Горя материнського верве́чка.
А ти воїв зцілюєш щодень
Від рубців, лікуючи сердечка.
Хай твоя дорога нелегка,
По стерні колючій часто в'ється.
— Знай, що у вечірніх молитвах
Я молюсь за тебе! — Хай вдається!
На дозвіллі вип'ємо удвох
Запашної кави філіжанку.
Хай завжди іде з тобою Бог
Уночі, увечері і зранку.
Попри звук сирен і смог війни,
Попри те, що ворогу не спиться,
— На дозвіллі розкажи мені,
Як несеться часу колісниця.
19. 02. 2025 Л. Сахмак (Л. Сахарук-Маковей)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: laura1