Людмила про духовного отця:
Отець Олег (Маланяк) про Ігоря, прочитавши книгу
«Щасливий ти, Симоне…»
(Вийшов після літургії в малий храм —
озадачений, аж трохи похмурий.
Я підійшла під благословіння. Коли вже відходила,
відчула, що хоче щось сказати, подивилася запитально.
Він спочатку якось повеселішав очима — і спитав: «Де поет?»,
і заусміхався, і очі стали теплі, веселі. Я відповіла, що
поїхав до родичів.)
— У нього є зернина, і вона росте. Він не стоїть на місці
(жест рукою згори донизу і по горизонталі), це помітно.
Він… (шукає всередині точне слово) — ідеаліст,
і мене це… бадьорить!
Бо на таких людях тримається світ!!
(Тицяє в мене пальцем, радісно) — Це йому перекажіть! —
і пішов, задоволений, до себе.
26.10.2008, Київ
Зі слів Людмили про отця записав я:
Великій людині легше бути доброю,
бо вона — великодушна,
з неї ллється доброта:
її душу не зачіпають
дрібниці,
що зазвичай зачіпають інших…
Тільки не загордись: те я знаю і за тобою.
Інші ж мучаться від своєї неповноти,
вм’ятин, або ж викривлень…
Тут зразу ж слід всю увагу — на Христа:
то Він і підготував,
й допоміг перемогти застаріле, — й подарував
цю перемогу,
а основне — укріпив
у новій якості. То Він.
13.04.2012, Велика П’ятниця…
Сьогодні в храмі запропонувала отцю Олегу прочитати
«два пристойних вірші».
Він на секунду прислухався, тоді запросив у кабінет, посадив
і сам сів за стіл. Прочитала про Йосипа з Никодимом і
«Воістину воскрес».
Він так слухав, наче слова падали в глибокий колодязь.
Вірші сподобались: духовні, цікаві. Сказав записувати
і додавати до книг Ігоря — цікаве буде доповнення,
урізноманітнення.
Тоді взяв «Псалми» Ігоря — вони на столі лежали, «під рукою», —
і каже: «Псалми почитую». Моя дружина каже, що їй важко читати,
бо багато термінів незнайомих, і не розуміє.
А в нього (Ігоря) дійсно термінологія з усіх областей знань.
Дуже велика обізнаність, масштабність. Це дійсно непересічна
людина… ( і ще якесь вагоме слово — забула).
(О, згадала: дуже потужна людина, чи — особистість?)
І потім сказав про поєднання цих знань з натхненням від Духа Святого.
«Він творить в собі, але йому хтось «сигналізує». Хто? — Дух Святий!
Я не хвалю. Духовні твори треба не хвалити, а сприймати. Бо якщо
похвалити духовний твір, людина може, знаєте, подумати, що вона ЩОСЬ…
Але я ніколи не сказав, що це (тобто книги Ігоря) щось таке просте…
Ми всі юродиві, не від світу цього. Але люди мистецтва — особливо,
а надто — поети.
Вони не тутешні, зовсім не від світу.»
Ще потім говорив про задум щодо спілкування людей в новому церковному
будинку — бо ремонт іде до завершення.
«Зимові вечори довгі. От після служби зібратися в читальні, наготувати чаю,
а може й кашки якоїсь… І щоб було д у х о в н е впілкування…»
Я вставила: «Художньо-духовне!».
Він: «Так, саме художньо-духовне!»
Казав, що не вистачає людей, щоб усім займатись. «А мені залишати
викладання в Академії не слід, все-таки. Я сказав Патріарху, він говорить:
«Це Вас понизить»».
І дійсно, ця робота зі студентами дає тримати рівень, концентрувати знання,
це дуже важливо…»
Я: «А інакше будуть «зрізані» верхи.»
— Так.
25.03.2012, Неділя
Отець Олег, тримаючи-гортаючи нову книжку Ігоря «Цілься, серце»,
зауважив: «Його (Ігоря) книжки свідчать про потужний інтелект;
це людина, обізнана в усіх напрямках».
Я схопила з полиці — як підтвердження «інтелектуальності» —
книгу «Деміург».
Отець Олег сказав: « У мене є така книжка, я читав. Мені не все там сподобалося, —
(певно, малися на увазі «неканонічні» вислови, — це я так думаю), —
але в останніх книжках — я к він могутньо пише про Христа, Тройцю, Богородицю!
Це дійсно прослава Бога!»
Ще: кілька разів отець Олег говорив, що Ігор — містик (позитивно).
Прочитала тільки-що отцю Олегу поезію «Спілість смирення» — де є про Джобса
з Apple, що «це — кислі виноградини». Отець сказав: «Ух, як глибоко! О, та
він (Ігор) таки дещо знає… Ви бачите, як глибоко!..»
— Я ще хотів сказати про Ігоря, що він дуже подорослішав духовно,
якщо порівняти з ранішими книжками. Це мене дуже тішить.
Поезія Ігоря Шевчука нікого не залишає байдужим, — це я помітив за реакцією наших прихожан. Когось вона пробуджує; а хтось її не приймає — і тоді
«блаженні ви, коли вас гнатимуть…»
Отець Олег:
— Виявляється, його за радянської влади весь час забороняли.
Я: — Так, не друкували до початку дев’яностих…
Отець Олег:
— Тоді він і мене підтримав, бо це означає, що та духовність,
яку несла наша церква, сприяла його творчості.
25.05.2013, Київ
Як сказав поет вище середнього рівня і однобокий:
«На світі щастя нема; хоч в цьому нема сумніву»?
Як закриється Сонце хмарами атомної зими, люди відчують,
що потрібно рухатися до духовності, радості духовної Ісуса Христа?
Люди руйнують і зруйнують природу, «цивілізація помре»
(Дух Святий сказав це мені); будучи чесним Богонатхненним художником,
бажаю всім стремитись до Ісуса Христа: і загіпнотизованим минувшиною
людям, і всім народам прийняти радість спасіння в Христі.
Бо люди, і тварини, і весь світ мучиться – в зростаючій безрадісності
в темряві природних наук, чим знищується природа, навіть природна радість,
і — світ йде в розділ:
вічно безрадісних в смерті духовній,
і вічно радісних в повноті Любові Ісуса Христа.
Як же жити людині?
Не так, що — жив як собака і помер як собака.
Цього ніхто не хоче,
якщо висловити людське серце до кінця, —
до Божої правди.
Маєте і ви, іншовірні, прийняти Самого Христа — шлях радості,
Ким Він є, тож і в поезії подав Христос: спасіння в Христі.
Велика Пятниця, 13.04.2012 року від Р.Х.,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович