Лютий з легень морози випускає.
Вітрами б’є, надув, як сич, пиху.
Ході війни вже третій рік минає –
Руйнує все, що бачить на шляху.
Жахом її кожен куток налитий.
Дніпро удари терпить Харків, Львів.
І як змогла б я все це пережити,
Якби з тобою Бог мене не звів,
Якби не дав моїй любові крила,
Якби у серці цвіт не посадив?
Ти – моя слабкість, так, і моя сила,
І диво те, що наймиліше з див.
І хай далеко зараз, я щаслива,
Душа твоя завжди зі мною, знай,
Вона гніздо в моєму серці звила,
Бурлить у ньому, водограй.
І дяку Богу мушу я віддати
Ну, і тобі, звичайно, і тобі
За те, що можу я тебе кохати –
Саме тебе, у радості й журбі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)