Нехай проллється сонце згубним вогнем
І вітер сильний розірве всі рани,
Те, що було, нехай лишиться тільки сном,
Який пручаючись пощезне в океані...
Я більше не дивлюся в очі долі,
Яка штовхає завжди до помилки,
Тож стану мороком на місячному полі
Або розплавленим піском в пустелі дикій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: DarkLordV