холодні сірі пасторалі
розбиті гнізда на межі
смерть медитує в бліндажі
під чорним каптуром вуалі
роззявлених очиць безодні_
<
ребром впав жереб_ не сьогодні
коса на камінь_ переліт_
вчорашній день - палеоліт,
наступний - темна неосяжність
в кінці часі[b][/b]в_ за зламом гри_
<
реве / рве вітер прапори
чіпляють щогли мотлох хмар
агонізує паламар_ гвалтує без'язикі дзвони
регоче, шкіриться з ікони
блідий покинутий злидар_
<
у черепі - то лід - то жар
на шальках попіл_ рівновага
шкребе пусте нутро звитяга
голосить дику мантру тінь
в обіймах гинуть ян та інь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2025
автор: Ки Ба 1