Завітала до мене з запізненням
Муза, - Слава іще пізніш.
Почали аудит і ревізію:
"Щось від нас утаїти, - облиш!
Відчиняй свої довгі шухляди
Діставай, що відклав у стіл,
І щоб якось провини загладити :
Зізнавайсь, що сховати хотів!"
А хотів я колись, ще замолоду,
Щоб лунали пісні щодень,
Щоб завжди мені бути голодному
До поезії і до пісень.
В світі творять красу і без мене,
Та хотілось торкнутись краси
І мені, і нести, як знамено
Крізь бездушні, залізні часи.
Так хотілось знайти ті рядочки,
Щоби сяяли, наче кришталь!
Та хтось всупереч долі наврочив, -
Не писалося довго, на жаль.
Кликав Музу, - і ось відгукнулась,
Мов почулись слова від душі:
"Я тебе не сварю за прогули,
Якщо пишеться, то і пиши! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2025
автор: Рунельо Вахейко