Спочатку це була лиш тінь,
Вона щезала щойно увімкнути світло.
Відсотків сто, що через свою лінь,
Я не помітив, як та тінь розквітла.
Зробилася частиною мене,
Пустила в черево своє коріння.
Подумав спершу, тінь мине,
От зараз зав'яжу з курінням.
Я не палю уже багато років,
Однак мої легені темнії, мов ніч.
А як зроблю десь пару кроків —
Стою із тінню у двобою з протиріч.
На другий день не бачив ніц,
У вухах шум; не чую стук у двері.
Темряви зграя із вугільних птиць
Мене приготувала на вечерю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2025
автор: О.Лекса