Стоїть надгробок, тріснутий, величний,
З скульптурного бетону, руки майстра,
На ньому гарний текст каліграфічний,
А біля нього квітнуть чорно-білі айстри.
Той текст прості слова, та не для мене,
Нескладний напис, але скільки ж сенсу,
Стосується двох обраних на небі,
Які любили одне одного безмежно.
У написі “Любов” красивим шрифтом,
Всі вигини і форми букв вражають.
Вона лежить тут під сторічним пилом,
Не зна ніхто, лиш тільки двоє знають.
У слові “Правда” чіткі й гострі грані,
Відображають яка точна є вона.
Не раз вела їх із ліхтариком в тумані
Показувала двом де справжня істина
У написі “Надія” повплітались квіти,
Цвітуть із натяком що вона є ще,
Захоплюють красою усіх на світі,
Але для двох все ж означають більше.
Маленьким, вишуканим білосніжним текстом
“Турбота”, “Ніжність” і “Довіра” вибита,
Вона завжди була і буде для тих тестом,
Кому написана присвята ця свята
Меморіал для двох тих, бо забули
Написані слова руками майстра.
Рядки ці не безслідно промайнули,
Все було так і може бути краще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2025
автор: Этилен