Там де верби опускали коси,
Листячком тягнулись до води,
Ми зустріли нашу першу осінь
І тоді здавалось на завжди.
Та кудись поділось щастя наше,
Покотилось хвилями води.
Так,ми сподівалися на краще,
Тільки розлучились на завжди.
Йдуть роки, чи хвилями спливають,
Ген в ставочку висохла вода,
А підсохлі верби пам'ятають,
Тут стояла пара молода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2025
автор: Малиновый Рай