/вірш від імені чоловіка/
Берег піщаний порожній, принишклий під місяцем.
Наче звільнився пісок зі скляного годинника.
Думи снують, під вагою збиваються, місяться,
Більше не разом… Не будеш моєю єдиною.
А чи знайду я без тебе утіху, знеболення?
Бродить душа по місцях, де були ми ще парою.
Місяць освічує мрії безкраї, оголені,
Знаю, на березі іншому ти – наче марево.
Море ілюзій між нами загатою стелеться,
Часу піщинки зсипаються, все не загоїться.
В сяєві місяця ти ніби справжня пришелиця,
Бо сперечається погляд зелений і море це.
Берег піщаний порожній, принишклий під місяцем:
Мрію відчути клітинами, хвилею плинути,
Як не любити між часу та простору риси ці?
Хоч і на іншому березі, люба, єдина ти.
/дактиль/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2025
автор: Білоозерянська Чайка