Кажуть, колись красивий хлопець жив,
І дівчину-красуню він любив.
Як одружитись їм прийшла пора,
раділи всі дорослі й дітвора.
Любили їх обох не за красу,
за серце щире й слова чистоту.
Хоч радувала й усмішка ясна,
блакитні очі, їх легка хода.
Спливло багато часу вже з тих пір,
він ходить в небі між сріблистих зір.
Все дивиться на Зіроньку свою,
ту найріднішу, ніжну і ясну.
Той хлопець - Місяць, дівчина - Зоря,
весела, ніжна, світла, чарівна.
Як день прийде - стають вони одним,
їх донечка є Сонечком ясним.
Любов - це Щастя, Радість, Теплота,
це Вірність, Щирість, Світло, Чистота,
що гріють й нас на цій святій Землі
в похмурі, ясні, і веселі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2025
автор: Надія Башинська