[b]Н[/b]епомітно підкрався ранок,
[b]А[/b] рука торкнулась фіранок,
[b]П[/b]робирається тихо промінь
[b]О[/b]бережно лоскоче ззовні.
[b]Р[/b]озкидає навколо світло,
[b]О[/b]берегом вкриває тіло,
[b]З[/b]аглядає подалі в душу
[b]І[/b] мовляє: все зло розрушу!
[b]З[/b]нову вийду...Вже сходить сонце,
[b]А[/b] повітря ромашок донця,
[b]Г[/b]омонять у дворі прохожі,
[b]Р[/b]оздивляюсь...Такі несхожі...
[b]А[/b] мені не сидиться також
[b]В[/b]олелюбно ділюся смаком,
[b]С[/b]еред зелені душу грію,
[b]В[/b]ітерець... Я уся хмелію.
[b]І[/b] лечу у простори рідні,
[b]Т[/b]ам життя і деньочки літні,
[b]А[/b]ж гублюся в безмежних чарах,
[b]Н[/b]ебокрай і вже сонце в хмарах.
[b]О[/b]сь і вечір, останнє світло
[b]К[/b]олихає красу розквітлу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик