Розбурханий день, знову ніч горобина
З вогнем і водою розмішує глину.
І знову не спати, вола без упину
Сирена, шматує ганчірку пітьми.
Душа безневинна, неначе дитина,
Зіщулилась, як сирота між людьми.
Ні краплі спокою, і сон ні ногою,
Хтось бавиться з нами кривавою грою.
Не бійся! За мною, ти мов за стіною!
Та все ж помолюся я:"Боже, спаси!"
І будем чекати з тобою відбою.
Можливо, що радості не за горою,
Та все не минають ворожі часи.
Помолимось разом , рідненька з тобою,
Бо янголи наші не вийшли ще з бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Рунельо Вахейко