Немов манекени стояли дерева,
Голодні граки знов усіяли землю,
Вітрисько колючий, холодне нашестя,
Невже додає хуртовині він сенсу?
Мольфари сказали; та це ненадовго,
Вже березень дихає лютому в спину,
Хай казиться, крутить сніжинки невтомно,
Ще трішки, розтануть й забудемо зиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: liza Bird